Собор святих сімдесяти апостолів

Після вибрання дванадцятьох апостолів Христос Господь зібрав був ще менших апостолів сімдесят, щоб посилати їх на проповідь, про що пише святий євангелист Лука таке:[1] “Після цих явив Господь і інших сімдесят, і послав їх по двоє перед Собою”. Дванадцять-бо при Собі мав як свідків життя Свого, сімдесят же посилав. Які ж були імена тих сімдесятьох, не є цілком відомо, бо, як же пише святий євангелист Іван: “Багато учнів Його ішло назад і більше не ходили з Ним. Сказав Ісус дванадцятьом: “Чи не хочете і ви відійти?”[2] І було так, що перед зближенням добровільного страждання Господнього зменшилося вельми учнів Його і заледве хто із сімдесятьох залишився при Ньому, але і з дванадцятьох один відпав. Після воскресіння ж Господнього лик святих дванадцяти апостолів Матеєм доповнився, сімдесяти ж лик не зразу, але помалу наповнився новонаверненими через Добру новину від тих, що були з лику дванадцятьох, і через проповідь Павла святого, зверху покликаного у той же лик, наче в один дух первинний, з Петром святим співверховника. Можна знайти про сімдесятьох апостолів розповідь, під іменем святого священномученка Доротея, єпископа Тирського, написану, і на початку книги Послань апостольських надруковану, також і в Пролозі згадану, але там написані є деякі такі, що хіба спершу лише апостольствували, потім же від віри і апостольства відійшли[3], як же Миколай, що прийшов з Антіохії, який був із семи дияконів, котрі зі Симоном-волхвом відвернулися від віри, також Фігель, Єрмоген і Димас, про них же пише Павло святий до Тимотея[4]: “Ти знаєш оце, що відвернулись від мене всі в Азії, а між ними Фігель і Гермоген”. І знову: “Димас мене залишив, полюбивши нинішній вік”[5]. Став-бо пізніше жерцем ідольським в Солуні. Про них пише і святий Іван Богослов[6] у Посланні своєму соборному першому: “Від нас вийшли, але не були з нас, якщо б від нас були, перебували б з нами”. І не випадає таких серед святих сімдесяти під час нинішнього свята собору вшановувати. Що-бо є спільне у світла з темрявою?[7] Багатьох же в тому сказанні мовчання оминуло, їх же Церква свята у місяцеслові святими зі сімдесятьох апостолів іменуючи, вшановує, як же Тимотей, Тит, Єпафрас, Архип, Ахіла, Олімп, Кондрат, Ахаїк. Є ж і инших багато в тому сказанні сумнівному, під іменем святого Доротея написаному кимось. Через те і поза тим, хоч і не зовсім відкинувши сказання, але часто використовуючи, поєднавши з ретельним розглядом Божественного Писання, переказів святих Отців і давніх істориків та оповідачів церковних достовірних, перелік за іменами і за чинами святих апостолів сімдесятьох, що в цей день святкуємо, такий.

ПЕРШИМ із сімдесятьох апостолів був святий Яків[8], брат Господній, його ж святий апостол Павло в Посланні до галатів згадує, кажучи: “Зайшов я до Єрусалиму бачити Петра, іншого з апостолів я не бачив, лише Якова, брата Господнього”[9]. Він був першим єпископом Єрусалиму, поставлений самим Господом. Коли Його ж проповідував з крила церковного, юдеями був скинений і, в зраненні камінному, деревом у голову ударений, помер.

2. МАРКО, святий євангелист[10], який написав Євангеліє Святе. Розповідає про нього святий апостол Петро, який же і згадує в Посланні соборному першому, говорячи: “Вітає вас у Вавилоні зібрана [церква] і Марко, син мій”. Він цим же Петром святим поставлений був єпископом в Олександрії, де ж ідолопоклонники мотуззям його зв’язали, і, по камінні волочений і розбитий, Господеві, Який явився йому і до слави небесної кликав, дух свій передав. ЛУКА, святий євангелист[11], який написав Євангеліє Святе. Розповідає про нього святий апостол Павло, він же
і згадує в Посланні до колосян, говорячи: “Вітає вас Лука, лікар любий”[12]. Той же і Діяння апостольські описав і по великих трудах апостольство своє страдницьки закінчив у Тивах Віотинських.

3. КЛЕОПА святий, брат святого Йосипа-обручника молодший, який, до Емаусу подорожуючи зі святим Лукою[який згадує його у своєму Євангелії, своє ж ім’я замовчуючи], Господа після воскресіння бачив[13]. І за якийсь час у тому ж домі, де в переломленні хліба пізнав Христа Воскреслого, за свідчення Христа від юдеїв убитий.

4. СИМЕОН святий, родич Господній, після Якова був другим єпископом в Єрусалимі і за розп’ятого Христа розп’ятий помер[14].

5. ВАРНАВА святий, названий так апостолами[15], а перед тим був Йосипом. Згаданий у Діяннях[16] апостольських і в Посланні святого Павла до галатів: “Увійшов [сказав] до Єрусалиму з Варнавою”[17]. Він з тим же Павлом святим послужив Слову і спершу Христа проповідував у Римі, тоді поставлений був єпископом у Медіолані. На батьківщині своїй, острові Кіпрі, юдеями й еллінами побитий камінням, помер і похований з переписаним ним Євангелієм святого Матея.

6. ЙОСІЙ святий[18], або Йосип, названий Варсавою і Юстом, співжеребник Матея після зради Юди, згадуваний у Діяннях апостолів[19], що Павло святий у Посланні до колосян говорить: “І Ісус наречений Юст”. Розповідають учителі: цей Йосій був сином Йосипа-обручника, так, як Яків, і Симон, і Юда не Іскаріот. І був єпископом в Єлевтерополі, де страдницьки й помер.

7. ТАДЕЙ[20] учнем святого Івана Предтечі був спочатку, тоді Христа [инший, не святий апостол Юда Тадей, що в Лівії, один із дванадцятьох ]. Хрестив едеського князя Авагара і від прокази його очистив. По багатьох в благовісті Христовому трудах у Вириті, граді фінікійськім, спочив у Господі.

8. АНАНІЯ святий[21], який хрестив Павла-апостола. У Дамаску був єпископом. У Єлевтерополі, коли Лукіян-ігемон камінням його побив, закінчив свій шлях[22].

10. СТЕФАН святий[23], першомученик, архидиякон, юдеями побитий, до Господа Ісуса Христа, Його ж у відчинених Небесах стоячого бачив, відійшов.[24]

11. ПИЛИП святий[25], один зі сімох дияконів, хрестив Симона-волхва в Самарії і євнуха Кандакії[26], був єпископом у Тралії Азійській і, багатьох вірою просвітивши, у старості глибокій на життя без старости перейшов.

12. ПРОХІР святий, один зі сімох дияконів, супутник святого Івана Богослова і трудів його спільник. У Никомидії, граді Вітинійському, спершу був єпископом, тоді, в Антіохії проповідуючи Христа, мученицьки помер.

13. НИКАНОР святий[27], один зі сімох дияконів. У той самий день, коли камінням побитий був першомученик Стефан, за написаним у Діяннях апостольських[28], було в той день гоніння велике на церкву Єрусалимську, вбитий був з двома тисячами віруючих у Христа.

14. ТИМОН святий[29], один зі сімох дияконів, єпископом був града Бостра, краю Аравійського, і, проповідуючи ім’я Христове, багато від юдеїв та еллінів постраждав і в піч розжарену вкинутий був, але, неушкоджений вийшовши, до Господа відійшов.

15. ПАРМЕН святий[30], один зі сімох дияконів, доручене йому від апостолів служіння у проповіді, сповненій віри, здійснюючи, перед очима апостольськими помер мученицьки.

16. ТИМОТЕЙ святий[31] у благовісті з Павлом святим трудився, до нього ж два послання Павло святий написав, був єпископом в Ефесі.

17. ТИТ святий[32], також у благовісті з Павлом святим трудився, до нього ж і Послання Павло святий написав. Був єпископом Гортинським на Криті.

18. ФИЛИМОН святий[33], до нього ж Павло святий особисте Послання написав, був єпископом у Газі.

19. ОНИСИМ святий[34], про нього ж Павло святий до Филимона пише¹“. Тертилом, єпархом Римським мучений, помер в Путеолі.

20. ЕПАФР святий, його ж Павло святий у тому ж Посланні до Филимона згадує, говорячи: “Вітає тебе Епафрас, співв’язень мій у Христі Ісусі”. Був єпископом у Колосах, разом же і Лаодикійської церкви, і Єрапольської. З Павлом же святим був у Римі в ув’язненні, звідки ж Павло, пишучи до колосян, говорить: “Вітає вас Епафрас, один із вас, раб Ісуса Христа, який завжди подвизається за вас у молитвах, щоб ви були досконалі і сповнені всілякої волі Божої. Свідчу-бо про нього, що має ревність велику і вболіває за вас і за тих, що в Лаодикії та Гієраполі”[35].

21. АРХИП святий[36], згадуваний у тому ж Посланні до Филимона, був після святого Епафраса [якого тримали у Римі в путах] єпископом в Колосах, до нього ж пише Павло святий, говорячи: “Скажіть Архипові: бережи служіння, яке прийняв у Господі, щоб здійснити його”[37].

22. СИЛА святий[38], який зі святим апостолом Павлом слово Боже проповідував і з ним багато перетерпів страждань, рани ж і темницю. Про нього ж сказано в Діяннях апостольських: “Павло ж, вибравши Силу, пішов… засновуючи церкви”[39]. Єпископом був у Коринті і досить у проповіді Божого слова потрудився. Знамення ж і чуда зробивши, до Господа відійшов.

23. СИЛУЯН святий, його ж згадує Петро святий у Посланні своєму соборному так: “Через Силуяна, вірного брата, написав”[40]. Також і Павло святий у Посланні другому до коринтян: “Божий Син, Ісус Христос, що Його ми вам проповідували, я і Силуян”[41]. Він із Павлом святим слово Боже проповідував і в Солуні був єпископом. Багато ж бід перетерпівши заради подвига, що у вірі підняв, до Подвиговінчателя Христа зійшов.

24. КРИСКЕНТ святий, його ж згадує Павло святий у Посланні своєму до Тимотея другому (право перекладеному з грецької), говорячи: “Крискент в Галатію, тобто посланий мною, на проповідь”[42]. Він був єпископом у Галатії, тоді в Галії Христа проповідував, і у Вієні, граді Галійському, Захарію, учня свого, єпископом поставивши, знову повернувся в Галатію і мученицьки помер у царювання Траянове.

25. КРИСП святий, його ж згадують Діяння апостольські так: “Крисп, начальник синагоги, повірив у Господа зі всім домом своїм”[43]. Про нього ж і Павло святий в Посланні до коринтян говорить, що Криспа хрестив[44]. Був єпископом на Еґинті, острові, що прилягав до Пелопонеса, між морями Еґейським та Іонійським.

26. ЕПЕНЕТ святий, його ж Павло святий у Римській епістолії згадує, говорячи: “Вітайте Епенета, улюбленого мого, який є початком Азії для Христа”[45]. Був єпископом у Картагені.

27. АНДРОНІК святий^е, його ж у тій самій епістолії Павло святий згадує: “Вітайте Андроніка”, говорячи і називаючи його родичем і співв’язнем своїм[46]. Визначний серед апостолів, які швидше від Павла повірили в Христа, був єпископом в Паннонії.

28. СТАХІЙ святий, його ж Павло святий у тій самій епістолії згадує. “Вітайте, — каже, — і Стахія, любого мені”. Був поставлений через святого апостола Андрія Первозваного в Арґирополі першим візантійським єпископом.

29. АМПАІЙ святий, його ж Павло святий у тій самій епістолії згадує, говорячи: “Вітайте Амплія, любого мені в Господі”[47]. Був єпископом, проповідуючи Христа в Діосполі і в Одисі-граді, і там, від еллінів убитий, помер.

30. УРБАН святий, його ж у тій самій епістолії Павло святий задує, говорячи: “Вітайте Урбана, співробітника нашого в Христі”[48]. Був єпископом у Македонії і мученицьки помер.

31. НАРКИС святий, його ж у тій самій епістолії згадує Павло святий, кажучи: “Вітайте Наркисових, що в Господі”[49]. Був єпископом в Атенах.

32. АПЕЛІЙ святий, його у тій самій епістолії згадує Павло святий, говорячи: “Вітайте Апелія, випробуваного в Христі”[50]. Був єпископом в Іраклії.

33. АРИСТОВУЛ святий⁶, його ж Павло святий у тій самій епістолії згадує, говорячи: “Вітайте Аристовулових”. Був єпископом у Британії і там по багатьох трудах і стражданнях помер.

34. ІРОДІОН святий, його ж у тій самій епістолії згадує Павло святий, говорячи: “Вітайте Іродіона, родича мого”[51]. Був єпископом у Патрах.

35. АГАВ святий, дар пророцтва прийняв^ж. Його ж згадують Діяння апостольські, що прийшов один з юдеїв, пророк на ім’я Агав, і, взявши пояс Павла, зв’язав свої руки й ноги і сказав: “Це говорить Дух Святий, мужа, що його ж є пояс цей, так зв’яжуть в Єрусалимі юдеї і передадуть у руки язичникам”[52].

36. РУФ святий, його ж у Римській епістолії згадує Павло святий, говорячи: “Цілуйте Руфа, вибраного в Господі”[53]. Був єпископом у Тивах, які в Елладі.

37. АСИНКРИТ святий, якого в тій самій епістолії згадано[54], був єпископом в Ірканії, землі Азійській.

38. ФЛЕГОНТ святий, у тій же епістолії згадуваний[55]. Був єпископом у Маратоні, граді Тракійському.

39. ЄРМ святий, якого в тій же епістолії згадано[56], був єпископом у Філиполі.

40. ПАТРОВ святий, у тій же епістолії згаданий[57], був єпископом у Неаполі і Путеолаху.

41. ЄРМІЙ святий, якого в тій же епістолії згадано, був єпископом у Далматії. Про цих п’ятьох, тут вкупі згаданих святих, пише разом Павло святий, говорячи: “Цілуйте Асинкрита, Флегонта, Єрма, Патрова, Єрмія”[58].

42. ЛИН святий, його ж згадує Павло святий у Посланні другому до Тимотея[59]. Був єпископом у Римі після святого апостола Петра.

43. ГАЙ святий, його ж у Посланні до римлян Павло святий згадує, говорячи: “Вітає вас Гай, гостинний мені і церкві усій”[60]. Був єпископом в Ефесі після святого Тимотея.

44. ФІЛОЛОГ святий, його ж у тій самій епістолії згадує Павло святий, говорячи: “Вітайте Філолога”³. Його поставив святий апостол Андрій єпископом у Синопі.

45. ЛУКІЙ святий, його ж Павло святий у тій самій епістолії згадує[61]. Був єпископом у Лаодикії Сирійській.

46. ЯСОН святий[62], якого в тій же епістолії згадано[63]. Був єпископом у Тарсі.

47. СОСИПАТР святий, у тій же епістолії згадуваний. Був єпископом в Іконії. Про цих трьох разом, поруч згаданих, пише Павло святий після Тимотея святого, говорячи: “Вітає вас і Лукій, Ясон, і Сосипатр, родичі мої”[64].

48. ОЛІМПІЯН святий, його ж Павло святий у тій самій епістолії згадує[65]. Ідучи за святим апостолом Петром, при смертному стражданні його в Римі від Нерона посічений був, разом зі святим апостолом Іродіоном, як же пише Метафраст на день святих апостолів Петра і Павла.

49. ТЕРТІЙ святий, що записав Послання до Римлян, яке говорив святий Павло. У ньому ж сам себе згадує так: “Вітаю вас і я, Тертій, який писав послання це в Господі”[66]. Був єпископом, другим після святого Сосипатра, де ж і мученицький здобув вінець.

50. ЕРАСТ святий, його ж Павло святий у тій самій епістолії згадує, був економом Єрусалимської церкви, потім же єпископом Паніяди.

51. КВАРТ святий, якого у тій же епістолії згадано, був єпископом у Бейруті. Про цих двох святих разом Павло святий пише: “Вітає вас Ераст, будівничий градський, і Кварт, брат”[67].

52. ЄВОД святий[68] в Антіохії після святого апостола Петра був єпископом, його ж згадує святий Ігнатій Богоносець у Посланні своєму до Антіохіян, говорячи: “Згадуйте блаженного Євода, отця вашого, якого першим вам апостоли пастирем поставили”.

53. ОНИСИФОР святий, його ж згадує Павло святий у Посланні другому до Тимотея, говорячи: “Хай дасть же милість Господь Онисифоровому дому, бо багато разів дав мені спочинок і вериг моїх не соромився”[69]. Був єпископом у Колофоні і в Киринії.

54. КЛИМЕНТ святий[70], його ж згадує Павло святий у Посланні до филип’ян. “Подвизалися, казав, зі мною і з Климентом”[71]. Був єпископом у Римі після святого апостола Петра і після єпископів Ліна та Клита. У вигнанні ж був у Херсонесі, помер страдницьки, утоплений в глибинах морських.

55. СОСТЕН святий[72], який після Криспа святого начальником собору юдейського був, Павлом святим до віри навернений. Про нього ж сказано в Діяннях апостольських: “Взяли ж всі елліни Состена, начальника собору, били перед судом”[73]. Його ж згадує і сам Павло святий вкупі зі собою в Посланні до коринтян, яке починається так: “Павло, званий апостолом Ісуса Христа волею Божою, і Состен, брат”[74]. Був єпископом у Колофоні.

56. АПОЛОС святий, його ж згадують Діяння апостольські так: “Юдей же один, Аполос на ім’я, олександрієць родом, муж учений, прийшов до Ефесу, сильний він у Книгах, він був навчений дороги Господньої, і, палаючи духом, говорив і учив пильно про Господа”[75]. Згадує ж і Павло святий у Першому посланні до коринтян: “Я, — каже, — посадив, Аполос напоїв, але Бог виростив”[76]. Був єпископом у Смирні
перед святим Полікарпом.

57. ТИХИК святий, якого згадано в Діяннях апостольських¹¹ і в Посланнях Павла святого до ефесян і колосян: “А те, що, — каже, — про мене скаже вам Тихик, улюблений брат і вірний служитель у Господі, його ж послав до вас на це власне, щоб довідалися про нас, і щоб утішив серця ваші”[77]. І знову в Посланні другому до Тимотея: “Тихика ж послав в Ефес”[78]. Був єпископом Колофонським після святого Состена.

58. ЕПАФРОДИТ святий, його ж згадує Павло святий у Посланні до филип’ян, говорячи: “Вважав за потрібне Епафродита, брата і співробітника, і співвойовника мого, вашого ж апостола і служителя потребі моїй, послати до вас”[79]. Був єпископом в Адріянії.

59. КАРП святий[80], його ж Павло святий у другому Посланні до Тимотея після Тихика святого згадує, говорячи: “Плаща його ж залишив у Троаді в Карпа, піди принеси до мене і книги”[81]. Був єпископом у Верії Тракійській.

60. КОНДРАТ святий[82], був єпископом в Атенах і Магнисії, де ж, слово Господнє проповідуючи, муками кінець прийняв від атинеїв при царі Адріяні.

61. МАРКО[83], він же і Іван, його ж Діяння апостольські як співмандрівника Павла і Варнави згадують багато разів, як же тут: “Варнава ж і Савл повернулися у Єрусалим, виконавши службу, взявши з собою Івана, названого Марка”[84]. Був єпископом у Біблосі, що у Фінікії, його ж і Сінію недруги прогнали.

62. ЗИНА святий, на якого казали Законник, тобто закону Мойсеевого учитель. Його ж Павло святий у Посланні до Тита згадує: “Зина Законника негайно вишли вперед до мене”[85]. Був єпископом у Діосполі.

63. АРИСТАРХ святий[86], його ж згадують Діяння апостольські і Послання Павла святого до колосян і до Филимона[87]. Був єпископом в Апамеї Сирській.

64. ПУД святий, його ж згадує Павло святий у Посланні другому до Тимотея: “Вітає тебе, — каже, — і Пуд”[88]. Був у Римському синкліті муж благочесний, приймаючи у дім свій зібрання святих апостолів Петра й Павла та инших вірних.
Його ж дім перетворився через те на церкву, названу пастирською, у ній же і Петро святий, кажуть, священнодіяв.

65. ТРОХИМ святий, його ж Діяння апостольські[89] згадують, але і Павло святий у Посланні тім же до Тимотея. “Трохима, — каже, — залишив у Мілеті хворого”[90]. Він з Пудом та Аристархом у всіх гоніннях за Павлом святим ішли, і, врешті, при усіченні його в Римі Нероном всі троє були усічені.

66. МАРКО святий[91], небіж Варнави, був єпископом в Аполоніяді, його ж згадує Павло святий у Посланні до колосян разом зі святим вищезгаданим Аристархом: “Вітає вас Аристарх, ув’язнений разом зі мною, і Марко, небіж Варнавин [92].

67. АРТЕМ святий, його ж згадує Павло святий, пишучи до Тита: “Коли пришлю Артема до тебе”[93]. Був єпископом у Айстрі.

68. АКИЛА святий[94], його ж Діяння апостольські й Послання Павлові[95] згадують, єпископом в Іраклії був, в Азії ж і Ахаї проповідував Слово Боже і від невірних убитий був.

68. ФОРТУНАТ святий, його ж Павло святий у Першому посланні до коринтян згадує. Кончину блаженну в проповіді слова Божого дістав[96].

69. АХАЇК святий, його ж разом із Фортунатом у тому ж Посланні до коринтян Павло святий згадує: “Радію, — каже, — через прихід і Фортуната, і Ахаїка, бо вашу втрату заповнили, заспокоїли-бо мій дух і ваш”[97].

Тут лик повний закінчується святих сімдесятьох апостолів. До нього ж [за иншим зводом Євангельським, розповідають, явив Господь й инших сімдесят два] долучаються і ще два.

71. ДІОНІСІЙ святий Ареопагіт[98], його ж Діяння апостольські згадують[99]. Спершу в Атенах був єпископом, тоді в Галії проповідував Христа і там був у голову усічений. А проте, що і цей є з того ж апостольського лику, свідчить Євсевій[100], єпископ Кесарії Палестинської. Про цих апостолів говорить таке: “Додав до них Ареопагіта одного, Діонисія на ім’я, він же був Павловою проповіддю в Атенах до віри навернувся, як Лука в Діяннях апостольських пише”.

72. СИМЕОН святий, названий Ніґер, його ж Лука святий у Діяннях згадує, говорячи: “Були, — каже, — деякі в Антіохії в церкві пророки й учителі: Варнава і Симеон, названий Ніґер”[101]. А що і він є з того ж лику апостольського, свідчить Єпіфаній святий[102], згадуючи його між апостолами. Ось-бо імена їхні згадує — Марка, Луку, Юста, Варнаву, Апелія, Руфа, Ніґра [тобто Симеона Ніґра] та инших сімдесятьох двох”. Так Єпифаній святий пише, у двох речах нас запевняє: що лик цих святих апостолів містить у собі осіб сімдесят дві і що святий Симеон Ніґер є одним з того ж числа апостольського. Але і святий Іван Дамаскин в Октоїху п’ятого гласу у середу на вечірні після дванадцятьох апостолів собор сімдесяти і двох згадує, говорячи: “всехвальна десятка з двійцею виявилася досконалою, ввівши єдиноревний собор сімдесяти двох”. Їхніми ж усіх вельми помічними святими молитвами щоб і ми сподобилися в зібранні святих бути звання небесного причасниками і розуміти Превишнього апостола й Архиєрея віри нашої Ісуса Христа, хвалячи Його з Богом Отцем і святим Духом на віки вічні. Амінь.

Відомо ж хай буде, що, окрім усіх цих описаних тут святих апостолів, може знайтися і ще більше сучасників, рівноапостольних святих, як свідчить про те Євсевій, Кесарії Палестинської єпископ, який у Книзі своїй першій, у главі дванадцятій пише таке: “Ім’я кожного [із дванадцятьох] апостолів Христових достатньо з Євангельських свідчень кожному відоме, а про сімдесят апостолів жодного каталогу точного ніде не тратіяється. Якщо ж захочеш роздивитися, то більше ніж сімдесят легко знайдеш, одного тримаючись свідчення Павла святого, що в Першому посланні до коринтян говорить: “Явився [Христос після воскресіння Свого] Кифі, тоді одинадцятьом, потім же явився більше як п’ятистам братам одного разу. З них же багато живе досі, деякі ж спочили”[103]. З таких- бо багатьох, які трудилися у Благовісті Христовому, того ж часу в первісній Церкві, які різні краї вірою просвітлювали, подібно до апостолів, є самого апостольського імени достойні, деякі ж осібно хай тут будуть згадані.

ЛАЗАР святий[104], який чотири дні мертвий був, і Господь його воскресив. Разом зі святими апостолами прийняв Духа Святого, що у вогненних язиках зійшов[105]. Коли ж було гоніння велике на Церкву Єрусалимську, після убивства Стефана, вигнаний був за межі юдейські і в човні без весла на море пущений з Максимином святим, учнем Господнім, і з Келидонієм святим, що від народження був сліпим, але Господь його просвітлив. Припливши, за Божим скеруванням, в Масилію, там по-апостольськи сам той Лазар святий Христа проповідував, тоді на острові Критському в граді Кутійському епископував, там переставився, де ж і святе його тіло після багатьох років було знайдене в ковчезі мармуровому з написаними словами: ЛАЗАР ЧОТИРИДЕННИЙ, ДРУГ ХРИСТОВИЙ. Максимин же святий у Ливії, так названому граді, що в Галії, першим був єпископом і проповіді апостольської виконавцем. Там же і Келідоній святий, єпископовий співпомічник до проповіді апостольської, зі святим Максимином перебував, де ж з миром спочив і в деяких істориків до лику святих сімдесяти двох апостолів як один з них зарахований.

ЙОСИП святий з Ариматвї, який учився в Ісуса і пречисте Його Тіло в Пилата випросив[106]. Також заздрісними юде-ями з меж їхніх вигнаний, в Англії Христа проповідував, де ж і переставився і як апостол від людей того краю шанований.

НИКОДИМ святий, який приходив на науку до Ісуса вночі[107] і дав добру раду, щоб не осуджувати його перед тим, як почути від нього і зрозуміти діла його. Потім же і Тіло Ісусове з Йосипом чесно з пахощами поховав. Також від юдеїв за віру в Христа і проповідь апостольську у вигнанні постраждав.

ТАМААІЇА святий, учителем був святого апостола Павла і раду благочестиву юдеям про проповідь апостолів святих дав: “Якщо від Бога є діло це, не можете зруйнувати його”[108]. Після цього явив Христа, у Нього ж вірив, проповідував по-апостольськи. І вигнаного за проповідь Никодима святого ховав у себе, його ж до кінця життя прогодувавши, поховав поблизу святого першомученика Стефана.

ЄВНУХ Кандаки-цариці святий, Пилипом святим на дорозі охрещений. І царицю ту до Христа навернув[109]. Був першим проповідником Христовим в Етіопії й апостолом Етіоп-ським названий. Мученицьки помер.

ЗАКХЕЙ святий, який приймав у дім свій Господа, радіючи, і від Нього: “Сьогодні на дім цей спасіння прийшло”[110] чув. Після Вознесення Господнього пішов за Петром святим, ним же єпископом Кесарії Палестинської поставлений, апос-тольськи Христа проповідував.

КОРНИАІЙ святий, сотник, Петром святим хрещений[111], ним же у тій же Кесарії після святого Закхея єпископом поставлений, його ж дім перетворений на церкву.

АОГИН святий, сотник, який при хресті Господньому увірував[112] і воістину, що Сином Божим є Ісус, ісповідав. Тоді і про воскресіння Його свідчив. І після цього в Кападокії Христовим проповідником й апостолом був. Мученицьки постраждав. ІТНАТІЙ святий Богоносець, його ж Господь дитиною прийняв на руки свої[113]. Був після святого Петра в Антіохії єпископом. Апостольськи проповідував Христа. За Нього ж і постраждав у Римі, левам відданий на поїдання.

ПОАШАРП святий, єпископ Смирни. Його ж блаженний Симеон Метафраст у житії святого Ігнатія Богоносця явив, апостолом божественним називавши. Пише так: “Зупинився, каже, у Смирні, там вітав [святий Ігнатій] святого Полікарпа, божественного апостола, Смирнського єпископа, співучня свого”.

АРИСТЮН святий, єпископ тої ж Смирнської церкви. Учень Господній з тих, що після дванадцятьох апостолів були. Згаданий у книгах святого Папія, єпископа Єрапольсько-го, який зразу після апостолів жив, про що пишуть історики церкви: Никифор у Книзі З, у Главі 20, і Євсевій також у Книзі 3, у Главі 33.

ЄРОТЕИ святий, якого святий апостол Павло віри навчив і єпископом поставив в Атенах. Він на Успення Пречистої Богоматері в Лиці святих апостолів по повітрі принесений був.

АНТИПА святий, єпископ Пергамський, апостольською про Христа проповіддю свідчивши, постраждав. Про нього ж сам Христос Господь в Об’явленні святого Івана Богослова явив, говорячи: “Антипа, свідок Мій вірний, вбитий був”[114].

ДИМИТРІИ святий, про нього ж святий Іван Богослов у Посланні своєму третьому написав: “Про Аимитрія свідчили всі, і сама правда, і ми свідчимо, і знаємо, що свідчення наше правдиве”[115]. Був єпископом у Філадельфії, краї Азійському.

Згаданий ще в Діяннях апостольських МНАСОН Кипри-янин, давній Господній учень, про нього ж пише Лука святий таке: “Прийшли з нами деякі учні з Кесарії, ведучи з собою якогось киприянина Мнасона, що ми в нього ж оселитися мали”[116]. Крім того, цей давній учень Господній Мнасон може комусь видаватися тим самим, що і Ясон.

Ці-бо й більше, окрім сімдесятьох апостольського Собору, давні учні Господні, сучасні апостолам, співпроповідники їхні святі, були хіба з числа тих згаданих понад п’ятисот братів, які воскреслого Господа бачили. їх же всіх імена якщо не тут, на землі, у книгах, то на Небесах точно написані. Як же пише Павло святий до филип’ян у главі 4: “Ті, що у благовіствуванні подвизалися зі мною, — казав, — і з иншими співробітниками моїми, їх же імена у книзі життя”¹. А в сказанні під іменем святого Доротея, про сімдесятьох апостолів написаному, деяких тих же імена даремно повторюються. Замість них принаймні з цих вищеназваних згаданий хтось міг би бути.

Хай відомо також буде, що у сказанні тому під іменем Доротея написано багато такого, що, як було сказано, має в собі сумнівне. Чотирьох із сімдесяти апостолів імена марне повторюються: Іродіона названо двічі, ніби з Павлом святим був, як Родіона його ж не згадав Павло святий ніде, лише Іродіона, і знову Аполоса, Тихіка й Аристарха — їх же по одному тих самих, а не инших згадує святий Павло.

У тому ж сказанні чотирьох імена у двох з’єднані виявляються: Клеопа із Симеоном, Крисп же із Крискентом. Напи-сано-бо, ніби Клеопа той самий був, що й Симеон. Але достовірні історики церковні давні Євсевій, прозваний Памфил, і Никифор Калист Ксантопул, і від них наведене свідчення найдавніших євангелистів, а після них і Георгій Кедрин узгоджено пишуть, що Клеопа був молодшим братом святого Йосипа Обручника, Симеон же — родич Господній [якщо ж і згадується у Пролозі, що Симеон цей той самий був, що і Симон, син Йосипа Обручника, як же Яків, Йосія та Юда, проте достовірні історики церковні вищеназвані говорять, що Симеон цей (родич Господній, єпископ другий після Якова Єрусалимський) — був сином самого Клеопи, брата Йосипово-го, брат же стриєчний, а не рідний Якова, сина Йосипового. А той Симон, син Йосипа, брат же рідний Якова, инший був [не згадуваний серед апостолів], про нього ж думають, що не прийняв Служби апостольської, як же брати його Яків та Йосія між сімдесятьма, а Юда [який же і Тадей] між дванадцятьма, але хіба перед розсіянням апостолів по вселенній пішов з життя цього, як же й итиі учні Господні, про них же Павло святий: “Багато, — каже, — перебувають досі, а декотрі вже спочили”[117]. Те до розрізнення церковного належить, проте відомо, що инший був Клеопа [инший Симеон], а що написано, ніби Крисп, його ж Павло святий згадує у другому Посланні до Тимотея[118], був єпископом Галилейськит, то в Посланні тому згадано Криска, чи Крескента, єпископа Та-латійського і Галійського, окремо ж инший Крисп, начальник синагоги, згаданий у Діяннях апостольських[119] і в Павловому Першому посланні до коринтян[120]. У томі) ж сказанні написано, що Кифа, йому ж Павло святий в Антіохії докоряв, був в Ікони єпископом, але Павло святий в Антіохії [як же пише до галатів] не иншому якомусь Кифі, наче був із сімдесятьох апостолів, лише самому верховному святому апостолові Петрові[121] в лице докорив, що гріх по-поганськи жити. У тому ж іще сказанні написано, що одним із сімдесятьох апостолів був апостол Кесар, його ніби Павло святий згадував. Але Павло святий, пишучи з Риму до филип’ян, згадує дім Кесаря в Римі — царював тоді Перон, а не якогось учня Тоспоньо-го на ім’я Кесар, як же про те пишуть святі учителі Золото-устий святий і святий Теодорит[122]. З них перший: “Воскресив їх, — каже, — й укріпив [филип’ян Павло], показуючи, що й царського дому проповідь торкнулася. Якщо-бо ті, що в царських палатах перебувають, усім знехтували заради Царя Небесного, то їм ще більше годилося б [филип’янам] те чинити”. Другий же, святий Теодорит: “Превелику, — казав, — їм утіху приніс, коли сповістив, що і в царських палатах панує Божестенне Євангеліє і нечестивого царя домашніх до Життя приводить”. Так тлумачать учителі ті святі слова апостольські, що згадують Кесаря в Посланні до филип’ян. Па кінці це: “Вітають вас всі святі, навіть же з Кесаревого дому. Благодать Господа нашого Ісуса Христа зі всіма вами”[123]. Амінь.

У той же день пам’ять преподобного отця нашого Теоктиста, ігумена в Кукумі Сикелійській.

У Пролозі тут замість цього Сикеліиського Теоктиста написано преподобного Теоктиста — того, що 3 вересня вшановується, співпостника святого Євтимія великого в Палестині. Але Мінея Московська нововидана, також Місяцеслов Московський точно показують, що в цей день вшановується Сикелійський Теоктист, а не Палестинський. І святого мученика Зосима Монаха, що з Киликії, він у пустелі зі звірами жив, і Домитіяном-князем взятті, і за Христа мучений. И Атанасія Коментарисія, який у Христа увірував, коли мучений був святий Зосима. Лев з пустелі на арену прибіг і людським голосом провістив і настрашив усіх. Те бачивши, Атанасій пізнав силу Христа, єдиного істинного Бога, й увірував в Нього. Обидва померли в горах в одній кам’яній ущелині.