Місяця червня на 20-й день
Цей угодник Божий Мефодій змолоду віддав себе Богові, як посудина чесна, і приятелем Святого Духа виявився. Тому ж і архиєрейського сану сподобився жеребом божественним, і прийняв паству словесних овець у граді, названому Патара, що в Ликійському краю, і пас добре й боголюб’язно своє стадо, словами тихими просвітлюючи цілу Церкву. У той час піднялася Оригенова єресь і зваблювала багатьох. Бачачи, що вона перемагає, святитель Христовий проти неї повстав як найкращий пастир. І словами своїми, як вогнем божественним, попалив її і всіляку пітьму і мряку єретичну винищив премудрими ученнями і божественною благодаттю. Богонатхненні його слова, наче блискавка, вселенну осіяли, казання його, як голос труби розумної, всю землю пронизало. Тому ж не стерпів ворог невидимий сміливости його і піднятих великих трудів за Церкву Христову і благочестя, озброїв на нього видимих ворогів — слуг своїх, еллінів, що ідолам поклонялися. І намовив їх вбити служителя Божого, який перед муками в умертвлення життєдайне одягнувся. Взяли-бо нечестиві святителя Христового Мефодія, мечем голову йому відтяли — і переставився святий до кращого життя. І той, хто спершу служив Агнцеві Божому, сам, як агнець, був зарізаний — принісся Богові в жертву живу. Тому й подвійним вінцем прикрасився, був доблесним поборником благочестя, проти єресей боровся і перед еллінами дерзновенно Христа ісповідував аж до пролиття крови і кончини мученицької. Постраждав за Христа в Авреліянове царство.